У зв’язку з частими зверненнями мешканців м. Хмельницького щодо правомірності стягнення коштів «трудовими посередниками» при допомозі у пошуку роботи було підготовлено дану статтю, у якій буде вказано чи мають кадрові агенції право на оплату своїх послуг з громадян, що шукають роботу.
Для початку варто наголосити, що дане питання регулюється Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі – Закон). Так, відповідно до даного Закону роз’яснимо для себе декілька понять:
вакансія – вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;
працевлаштування – комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю;
суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, – зареєстрована в установленому законом порядку юридична особа, яка провадить господарську діяльність, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа – підприємець, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном відповідно до цього Закону та інших актів законодавства (далі – трудові посередники – дане поняття характерне лише для цієї статті та не може вважатись офіційним поняттям, закріпленим у законодавстві).
На сьогодні, нажаль, поширена практика серед трудових посередників м. Хмельницького щодо оплати громадянами їх послуг (канцелярія, послуги щодо пошуку роботи). При цьому таку плату збирають як з осіб, що шукають роботу (дані особи не завжди є безробітними) так і з роботодавців. Заборона на «вимагання» (по-іншому просто не можна писати) коштів із громадян, що шукають роботу чітко прописана у ч.2 ст. 37 Закону, а саме: «Суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги».
Для підтвердження/спростування даного факту мною спільно з моїми друзями під виглядом громадян, що шукають роботу було здійснено спроби влаштуватися на роботу безкоштовно у трудових посередників м. Хмельницького (п’ять СПД). Після проходження співбесід усім під різним поводом було запропоновано сплатити від 150,00 грн. до 250,00 грн. за консультаційні послуги, посередницькі послуги, підготовку резюме і т.д.
На запитання чому Ви берете кошти, трудові посередники відповідали: «якщо щось не подобається Ви можете піти, але знайте, що у мене пів міста роботодавців шукають робітників» або «звертайтесь до Державної служби зайнятості».
У моєму випадку було запропоновано заплатити 230,00 грн. з можливістю повернення коштів (приємно здивувало) у випадку незнайдення роботи, хоча і така вимога є незаконною. Природно, що я не буду називати назви даних трудових посередників (зайва реклама їм ні до чого).
А що ж держава гарантує громадянам, які шукають роботу ? Головна гарантія – це безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку. Виникає логічне запитання, який же орган здійснює контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення ? Даний орган дійсно є – це уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення (Державна служба зайнятості та її обласні служби) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень (Міністерство соціальної політики та її територіальні управління).
У читача виникає запитання чи знають дані органи про ситуацію на ринку ? Я можу ствердно відповісти, що знають. Дана ситуація вигідна усім, окрім громадян, що шукають роботу. Органам державної влади вигідно зменшення кількості безробітних (зменшується навантаження на бюджет), трудові посередники займають свою нішу маючи більш тісніші та взаємовигідні умови з роботодавцями (в любий час можна «домовитись» та повернути непотрібного працівника), в той же час з державними органами в результаті бюрократії вирішення нагальних проблем у часі збільшується. Страждають лише прості громадяни. Тобто у населення є вибір між приватними посередниками (які пропонують більшу зарплату) та державними – із зарплатою 1200,00 грн.
Варто наголосити, що існує також і громадський контроль (здійснюють професійні спілки та їх об’єднання, роботодавці та їх об’єднання), але про їх діяльність (ефективну) мені нажаль нічого невідомо. Правда, під кінець року покажуть чиюсь «доцю» чи «синочка», «похвалять» їх, дадуть грамоту за допомогу безробітним і забудуть.
Нагадую Вам шановні громадяни, що шукаючи роботу Ви маєте право на безоплатне одержання інформації про пропонування і попит на робочу силу, зокрема про вільні робочі місця (посади), можливості та умови працевлаштування на території України і за кордоном, професійну орієнтацію, професійне навчання та інші послуги, передбачені законодавством.
Отже, моя Вам порада. Оплачувати послуги трудових посередників Ви не зобов’язані, а їх вимоги є незаконними, проте як говориться для одних осіб «гроші не пахнуть». Вам вирішувати як діяти. Ніхто не буде вирішувати Ваші проблеми, якщо Ви не будете самі зацікавлені у їх вирішенні. Дана стаття написана для Вашого правового збагачення, розуміння, що є закони, виконання яких залежить лише від Вас, на органи державної влади, в умовах тотального розкрадання та корупції надії немає.
Також, Ви можете звернутись до поліції за захистом Ваших прав або оскаржити дії кадрових агенцій (трудових посередників) до суду.
_________________________________________________
Матеріали за темою: