Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 8)

Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 8)

«Касаційна вакханалія» 

18.11.2013

23 вересня 2013 року я подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) з проханням скасувати Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду та прийняте нове рішення.

08 жовтня 2013 року отримав Ухвалу ВАСУ про відмову у відкритті касаційного провадження. Так, суддя ВАСУ вказував на необґрунтованість моєї касаційної скарги (так як суди першої та апеляційної інстанції вже висловили свою думку і він (суддя) з нею погоджується) та у зв’язку з цитую «усталеною практикою ВАСУ у цій категорії справ» мені було відмовлено в моєму проханні.

Не знаю якими «поняттями» (в нашій країні жити по «пАнятіям» з 2010 року стало модно) керувався суддя ВАСУ постановляючи дану Ухвалу, але однозначно можу впевнено сказати, що точно не Конституцією України.

Давайте по порядку.

–          щодо необґрунтованості касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Постановивши Ухвалу про відмову у відкриття касаційного провадження суддя ВАСУ прийняв рішення по суті самої касаційної скарги, однак без належного вивчення матеріалів справи на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Причому, в змісті самої Ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не вказувались підстави та доводи, чому саме суд прийшов до висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Тобто суддя без дослідження доказів вирішив справу по суті.

Варто сказати, що відмова у відкритті касаційного провадження є грубим порушенням п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, а саме:

«Основними засадами судочинства є:

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;»

та п. 6 ч. 1 ст. 7 КАСУ, а саме основного принципу судочинства: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а саме:

«Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;».

Ст. 22 Конституції України чітко встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а самі права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Ст. 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Із вищезазначеного виходить, що суддя ВАСУ аргументуючи свою відмову у відкритті касаційного провадження через «необґрунтованість» касаційної скарги фактично позбавив мене прав і свобод встановлених Конституцією України та КАСУ, а саме права оскаржити неправомірні, на мою думку, рішення попередніх інстанцій в касацію.

Більше того, відмова у відкритті касаційного провадження є вже практикою ВАСУ. Із форумів юристи/адвокати часто пишуть про наявність таких «ефектних» рішень Феміди. Спроби оскаржити дії судді у ВАСУ не дають ніякого позитивного результату.

Незважаючи  на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Перетяка та Шереметьєв проти України», «Андрієвська проти України», якими фактично визнавались незаконними відмови судів касаційної інстанції у відкритті касаційних проваджень, наша Феміда і далі продовжує «штампувати соломонові рішення з неба».

Як уже вказувалось, відмовляючи у відкритті касаційного провадження суддя порушує не лише Конституцію України, КАСУ, а й ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Згідно даної Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Тобто, порушується моє право на доступ до суду (участь у судовому процесі в касаційній інстанції) та на справедливість розгляду справи. А може в такому  випадку взагалі відмінити судові засідання ? Можливо краще надсилати докази та письмові пояснення судді, який сам протягом 20 хвилин все вирішить. Це ж яка економія для держави !

–          щодо усталеної практики ВАСУ у цій категорії справ.

Особливістю Ухвали є наявність крилатого вислову про «усталену практику ВАСУ у цій категорії справ». Ні в якій мірі не хочу образити суддю, але коли пишеться подібна маячня ти вже не знаєш чи може в цій країні взагалі Феміда бути не сліпою ?

Для читачів, які не ознайомлені із попередніми частинами боротьби (уже 7 частин) варто сказати, що у червні 2013 року ВАСУ було прийнято Постанову згідно якої вартість закордонного паспорта складала 170,00 грн. (далі – «червневе рішення»). У вересні 2013 року ВАСУ приймає інше рішення, згідно якого вартість уже збільшується до 377,15 грн. (далі – «вересневе рішення»).

Цікавий факт, що до моменту прийняття «вересневого рішення переважна більшість окружних адміністративних судів приймали свої рішення один в один із «червневим рішенням» ВАСУ. Після прийняття «вересневого рішення» ситуація кардинально змінилася в сторону систематичних відмов.

Для того, щоб шановні читачі зрозуміли всю абсурдність ситуації вказую на наступну ситуацію. Суди першої та апеляційної інстанції відмовляють громадянам в задоволенні їх вимог керуючись «вересневим рішенням» ВАСУ (неофіційно), а ВАСУ – необґрунтованістю касаційної скарги (суди попередніх інстанцій все ж таки «перевіряли факти» !) та «сталою судовою практикою ВАСУ» (одним рішенням, яке суперечить іншому рішенню ВАСУ). Ну як Вам «сліпа та незалежна» судова система ?.

Як це виглядає зі сторони: Ви не праві, тому що попередні суди Вам так сказали посилаючись на нас, а ми посилаємось на них (щодо необґрунтованості) та на  одне наше рішення, яке суперечить іншому нашому рішенню, а точніше сказати на те рішення яке нам вигідне і більше нам подобається («сталу практику»). Ось і вся суть суддівського маразму.

Головною проблемою є те, що Ухвала ВАСУ про відмову у відкритті касаційного провадження не підлягає оскарженню.

Для того, щоб пройти усі стадії оскарження написав скаргу до Верховного суду України (далі – ВСУ) з проханням скасувати, з огляду на абсурдність рішення судді ВАСУ (Ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження) та просив направити справу на належний розгляд до ВАСУ.

Проте у жовтні 2013 року у своїй відповіді ВСУ «повідомив» мене, що заяви про перегляд Ухвали ВАСУ до ВСУ подаються через ВАСУ (наголошую, що оскарження ухвали ВАСУ адміністративним законодавством не передбачено) та направив скаргу до ВАСУ.

28 жовтня 2013 року Ухвалою ВАСУ було повідомлено, що мені відмовлено в допуску до провадження ВСУ, так як ВАСУ навіть не відкрив касаційне провадження, тобто дії судді визнані правомірними. Якщо відверто говорити я й не сподівався на позитивний результат. Мені просто необхідна була лист-відмова ВСУ (ВАСУ) для того, щоб мати правові підстави для подачі заяви до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Нажаль, правди в нашій країні не знайти. Потрібно шукати її за кордоном. І скажу Вам, що це соромно для мене як громадянина України. Соромно не через те, що я звертаюсь для захисту своїх прав до іноземної організації, а соромно – через наявний в Україні бардак у всіх сферах життя, в даному випадку у судовій сфері. Варто наголосити, що термін розгляду справи в ЄСПЛ складає 2-3 роки з моменту подачі заяви. Так що на цьому активна фаза моєї боротьби в Україні припиняється.

Буде написана ще одна стаття по даній тематиці з описом моїх думок про результати розгляду заяви про злочин в прокуратурі та МВС та усього процесу боротьби із державною системою. Більш детально про мої думки щодо ситуації в суддівському корпусі та ситуації із закордонним паспортом Ви зможете прочитати в наступній частині, яка буде називатися «Країна пАнятій».

Матеріали за темою:

• Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 4) – «У всякім подвір’ї своє повір’я»
• Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 6) – «Вінницька апеляція»
• Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 7) – «Монополія»
• Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 10) – «Правда суду не боїться»
• Як отримати закордонний паспорт за 170,00 грн. (ЧАСТИНА 11) – «Перемога з присмаком «старої влади»