Посвідка на постійне проживання в Україні

До них відносяться:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;
6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;
8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.

Друга група – особи, які можуть стати іммігрантами поза квотою

До них відносяться:

1. один з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, діти і батьки громадян України;
2. особи, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (ст 8. Закону України «Про громадянство України»);
3. особи, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
4. особи, імміграція яких становить державний інтерес для України;
5. закордонні українці, подружжя закордонних українців, їх діти у разі їх спільного в’їзду та перебування на території України.

Якщо особа, що претендує на отримання ППП, знаходиться в Україні, то ППП оформляється одночасно з дозволом на імміграцію. При цьому оформлення окремого дозволу на імміграцію не потрібно. Особі, яка постійно проживає за межами України, для в’їзду необхідно спочатку отримати дозвіл на імміграцію. Після чого дипломатичне представництво або консульська установа України за її зверненням оформляє імміграційну візу. Імміграційна віза дійсна протягом одного року з дня її оформлення.

Згідно з законодавством оформлення ППП здійснюється органами ДМС України.

Після отримання посвідки особа набуває статус іммігранта. Відтепер положення іммігранта буде значно відрізнятися від положення іноземця або особи без громадянства в розумінні українського законодавства. Іммігрант вправі влаштовуватися на роботу без дозволу на працевлаштування, йому більше не потрібно отримувати візу для в’їзду в країну і дозволу на перебування в Україні.

Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС.

Для оформлення посвідки на постійне проживання разом із заявою подаються:

1. паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;
2. переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
3. копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
4. квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5. чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);
6. копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

В інших випадках подаються наступні документи:

1) особами, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України “Про імміграцію” та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання, –

оригінал і копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку або посвідка на постійне проживання;

2) особами, які змушені залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Республіки Грузія і прибули в Україну, а також їх повнолітніми дітьми, які прибули в Україну разом з ними до досягнення повноліття, –

тимчасова довідка (або довідка, що підтверджує факт прибуття неповнолітнього разом з батьками), отримана після прибуття в Україну

документ про підтвердження факту безперервного проживання в Україні не менш як п’ять років, видані територіальними органами ДМС;

3) особами, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв’язку із збройними конфліктами в місцях їх постійного проживання і виховуються (виховувалися) у державних дитячих закладах чи дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено опіку чи піклування громадян України, –

документ, що підтверджує виховання в державному дитячому закладі чи дитячому будинку сімейного типу або встановлення опіки чи піклування.

4) особам, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість документів, зазначених у підпункті 3 пункту 3цього Порядку, подається

довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом або підрозділом ДМС.

Обмін посвідки здійснюється у разі:

1. зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо;
2. установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах);
3. непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Для обміну посвідки подаються:

1. заява, зразок якої встановлюється МВС;
2. паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;
3. посвідка, що підлягає обміну;
4. квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5. документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);
6. дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи:

1. заява, зразок якої встановлюється МВС;
2. паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;
3. посвідка, що підлягає обміну;
4. квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5. дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

 УВАГА! Діє попередня оплата у розмірі 100 % вартості послуги.

• іноземець або особа без громадянства безперешкодно в будь-який момент може прибути на територію України без візи;
• терміни перебування на території України не обмежуються строками короткотермінового перебування на території України (90 днів з 180 з дати першого в’їзду);
• відсутність необхідності отримання дозволу на використання праці іноземного громадянина (дозволу на працевлаштування) при офіційному працевлаштуванні в Україні;
• відсутність обмежень щодо сумісництва посад, обумовлених дозволом на працевлаштування;
• посвідка на постійне проживання на території України позбавляє від необхідності витрат на медичну страховку, консульський збір, обов’язкові для іноземців та осіб без громадянства, що в’їжджають на територію України та інше;
• термін дії ППП не обмежений, на відміну від посвідки на тимчасове проживання (ПТП), яку потрібно продовжувати щороку;
• посвідчення підлягає обміну тільки при досягненні 25-і або 45-і річного віку.

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1. необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2. необхідності охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3. коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4. подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5. коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6. інших випадках, передбачених законами.

Посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України “Про імміграцію”.

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо 

1. з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2.  іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3. дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4.  це є необхідним для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5.  іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6.  в інших випадках, передбачених законами України.

Вилучення посвідки на постійне проживання, виїзд і видворення за межі України

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. 

У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв’язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої – четвертої цієї статті.

Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов’язані негайно повідомити органові внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п’яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.

Бланки посвідок виготовляються відповідно до вимог законодавства на замовлення ДМС.