Раніше визначення поняття «одинока матір» ґрунтувалось відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 та п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Таким чином, для визнання «іншої жінки» одинокою потрібно було дві ознаки:
Після набрання чинності Законом Закону України «Про відпустки» таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки п. 5 частини дванадцятої ст. 10 цього Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір (батька) як таких, які виховують дитину без батька (матері).
Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.
Тому до категорії «одинока матір» належить:
Зазначене визначення терміна «одинока мати» застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.
Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.
_________________________________________________
Матеріали за темою: